Талант від Бога
Лис 3, 2019 Статті
Зростання і розвиток кожної людини супроводжують вчителі.
Хочемо розповісти про мудрого вчителя трудового навчання та образотворчого мистецтва П.В.Хруща, який навчив нас любити прекрасне. Петро Васильович щодня трудиться, бо має у серці велику і щиру любов до мистецтва. Петро Васильович Хрущ — надзвичайно талановитий композитор, поет і виконавець, художник. Народився 2 листопада 1949 року в мальовничому селі Уторопи.
Увійшов у цей світ світлим промінчиком у важкі післявоєнні роки шостою дитиною у бідній селянській родині. Важкі умови життя та негаразди важко позначилися на здоров’ї хлопчика. Тому змушений був навчатися у дитячому будинку. Петрику пощастило на добрих людей, які пройшли війну, зазнали біди і могли виховати справжню людину. В школі навчався дуже добре.
Любив літературу, музику, малювання. Ще в школі почав писати вірші, брав приклад зі свого старшого брата Дмитра, який писав на той час чудові юнацькі вірші. Після закінчення школи рік навчався в Казахстані, де на той час працював брат Микола. І там уперше почув пісні Володимира Висоцького, фупи «Бітлз», які запалили душу. Музичну школу не закінчував, ніякої музичної освіти не мав, але музика була завжди в його серці. Виховувався на піснях Володимира Висоцького, творах поетів — бардів Окуджави, Юрія Вигборга.
Працював у різних куточках колишнього Союзу — Ташкент, Молдавія, Крим. В Євпаторії грав у вокально-інструментальному ансамблі «Дельфіни». У найкращі роки молодості, писав багато пісень про рідні гори, за якими дуже сумував. Його пісні звучали на радіо в Євпаторії, часто запрошували Петра місцеві музиканти виконувати пісні під час прогулянок на теплоходах. У сімдесятому році повернувся на рідну Косівщину.
Його запросили косівські музиканти при Будинку культури. Працював і навчався в Косівському технікумі прикладного мистецтва. У ті роки Петро Васильович пише дуже багато пісень: «Не мережіть скроні», «Косів вечірній», «Роки…доки», «До вуйка Йвана».
Свої пісні грав і співав у першій на Гуцульщині рок-групі «Гуцули». Легендарний рок-гурт з Косова, шо виступав на Червоній руті-89, дотепер вражає своєю самобутністю! Із властивою молодості самовпевненістю, хлопці бралися за сучасну обробку народних пісень, писали свої власні, виконували тогочасні шлягери відомих вітчизняних і зарубіжних груп. Навіть виробили свій неповторний стиль, так званий фольк-рок. Стиль, який вміло підхопили відомі сучасні групи «Брати Гадюкіни» і «Бункер Йо».
Перевернула життя Петра Васильовича пісня «Коні, мої коні», яка і стала шлягером. її виконував народний артист України Павло Зібров. Великої популярності принесла автору пісня «Журавлі». Музою для Петра стала кохана дівчина, а пізніше дружина — Ірина. Для неї написав багато пісень: «Впали срібні роси», «Дівчино моя, дівчино мила», «Давня пісня», «Жовтий лист», «Шумить вода», «Стежки-стежки», «Я їду в Косів», «Осінній Ноктюрн».
Працював музикантом у ресторані «Водограй», який тоді тільки відкрився, писав, співав і грав свої пісні в ансамблі «Джерела» при Косівському будинку культури. П.В.Хрущ більше двадцяти років працює вчителем образотворчого мистецтва та трудового навчання в Городянській школі. Своїм вихованцям прищеплює любов до мистецтва. Діти, батьки, колеги поважають Петра Васильовича як добру, чуйну, працьовиту, творчу людину.
Протягом останніх років пише пісні на християнську тематику. Музика і слова так і лилися рікою, тільки встигай записати. Це такі пісні як — «Прости мені фіхи», «Женці», «Воскресіння», «Мій Творець» та інші.
Присвячує свої пісні синам, онукам, якими гордиться й пишається. Творчий шлях Петра Васильовича — це постійна щоденна праця, котра переходить у досвід, який він передає своїм учням і дітям.
Від імені всіх випускників бажаємо вам міцного здоров’я, не зупинятися на досягнутому, впевнено йти до нових творчих здобутків для збагачення мистецької скарбниці.
Р.Гринюк, В.Гринюк, ваші учні.
«Гуцульський край», №44, 1.11.2019 року
